07.02.2018
У Музеї книги і друкарства України від 2 лютого 2018 відкрилася виставка робіт Тетяни Яблонської із зібрання родини художниці. В експозиції представлено понад 70 робіт пізнього періоду творчості майстра – ліричні пейзажі та портрети в живописній техніці, а також її «маленькі шедеври» – ніжні натюрморти з квітами на підвіконні, виконані пастеллю, до якої художниця звернулася після перенесеного інсульту.
«… Тепер я прийшла “на круги своя “. Відчуваю, що я повністю вільна в творчості. Пишу з вікон і поблизу від свого будинку. Це “звуження горизонту” навпаки його розширило для мене – відкрило красу і поезію там, де я їх раніше не бачила. У кожного з нас є своє вікно, в яке дивиться Природа ».
Сім’я художниці надала не тільки роботи, але також записи Тетяни Яблонської та спогади її дочки – Гаяне Атаян, яка взяла участь в організації виставки. Ці тексти розкривають внутрішній світ художниці, її погляди на творчість, розповідають про спалахи натхнення і «невловимою мрії» творчої особистості. Виставка «Прислухаючись до себе» налаштовує глядача на щиру задушевну бесіду з художницею, на зустріч з істинною красою.
«У житті, як на довгій ниві, всього було – і радощів, і горя. У стародавній Японії існував звичай: художник, змінюючи творчу манеру, брав собі нове ім’я. Так і я давно вже не та “Яблонська”, якою була колись … ».
Тетяна Яблонська викладала в Київському художньому інституті. Суворого і вимогливого педагога студенти дуже любили і між собою називали просто «Тетяна». Частенько учні приходили до неї додому пити чай – обговорювали роботи, плани … А майстерня художниці знаходилася навпроти навчального корпусу інституту:
«Я дуже люблю свою майстерню. Вона – на щасливому місці. Тільки ввійдеш в неї, подивишся в високі вікна на старокиївські пагорби – забуваєш всі життєві негаразди і тебе охоплює відчуття спокою і гармонії з навколишнім світом.У тридцятих роках, коли я була студенткою художнього інституту, в цій майстерні працював мій учитель Ф. Г. Кричевський. Після війни вона належала А. А. Шовкуненко, асистентом якого я тоді була. Мені дуже до душі працювати в цих стінах. З вікна дивиться на мене фасад мого рідного інституту, з яким пов’язано так багато в моєму житті ».
«Люблю працювати на самоті, наодинці з природою і своїми почуттями, в тиші і спокої».
Багато років Тетяна Нилівна їздила відпочивати в Седневі, який називала своїм «третім будинком». Тут, на мальовничих землях Чернігівщини, були написані десятки етюдів, які пізніше лягли в основу її знаменитих робіт.
Джерело:https://ukraineartnews.com